“Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!”

Крізь роки промовляє до нас Леся Українка, вклавши у вуста Мавки, героїні чудової “Лісової пісні”, ці особливо яскраві слова, що стали пророчими для самої поетеси, яка в собі, у своєму серці несла вогонь поезії, вогонь любові. 25 лютого вся громадськість відзначає 150 річницю з Дня народження великої дочки українського народу, яка золотими літерами вписала свою творчість в культурну спадщину нашої нації, підіймаючи її до рівня кращих зразків світового красного письменства. Доля справжнього поета нелегка і терниста. Улюблені Лесині співці, поети мали чарівні голоси, але їхнє особисте життя – то драми. Шіллер, Байрон, Шевченко, Міцкевич, Лєрмонтов… Жоден режисер не поставить такої драми, якою було їхнє життя. Звідки ж вона, слабка, хвора, обділена долею жінка, черпала свої сили? Як гартувався її характер? Усі свої надії вона покладала на міць свого слова. Із свого життя вона створила поезію, драму ,пісню. Леся належала до тих людей, “що коли бачать перед очима маленьку хмарку, то їм здається, що сонце погасло, а коли піймають промінь, то думають, що сонце прийшло жити до їх у саму душу… “Вона пильно придивлялася до життя, до людських стосунків, й проймалася любов’ю до простих людей і ненавистю до гнобителів. Поетеса вбачала свій обов’язок у тому, щоб “сіять квіти на морозі”, поливати їх гіркими словами доти, доки не розтане лід гніту і зла, і не зійдуть квіти добра і щастя. Заради Вітчизни, людей вона готова піднімати важкий камінь “на гору круту кам’яную” з веселою піснею на устах, шукати “зірку провідну, ясну владарку темних ночей”…Хто вам сказав, що я слабка…Ми звикли до її такої. Ми вчимо її, читаємо про неї, святкуємо її ювілей. З нею ми об’єднуємося, ріднимося, відкриваємо себе. З нею впевнені, що ми – висота! Вона дійсно залишається жити вічно у своїх піснях і в пам’яті вдячних нащадків. Так, я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні… Учні Клішковецької гімназії долучилися до загальнонаціонального святкування, взявши участь в обласному конкурсі мистецької акції-репродукції “Українка у фокусі XXI ст.”, літературних читань, конкурсів та флешмобів. Адже, поки живе слово – живе любов і пам’ять!

Written by 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *